1.1. Узагальнена назва професії

Соціальний працівник

1.2. Професійна кваліфікація

Соціальний працівник

1.3. Назви типових посад

Соціальний працівник
Соціальний працівник II категорії
Соціальний працівник І категорії
Провідний соціальний працівник

1.4. Місце професії (посади, професійної назви роботи) в організаційно-виробничій структурі підприємства (установи, організації)

Робоче місце соціального працівника непостійне: у службових приміщеннях відповідного відділу суб’єкта, що надає соціальні послуги, державних органів управління, органів місцевого самоврядування, благодійних та комерційних структур, громадських об’єднань, офісах фізичних осіб -підприємців, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг, за місцем проживання (вдома) отримувача соціальної послуги.
Працює під керівництвом керівника суб’єкта, що надає соціальні послуги, та фахівця з соціальної роботи.

1.5. Умови праці

Тривалість робочого часу та відпочинку встановлюється згідно з чинним законодавством, графіками роботи та відпочинку, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором.
Відпустки надаються згідно з чинним законодавством, колективним договором, графіками надання відпусток.
Робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням.

1.6. Засоби індивідуального захисту

Захисні маски.
Стрічки світло-відбивні.

1.7. Умови допуску до роботи за професією

Вік 18 років і старше.
До посади „соціальний працівник” допускаються особи з вищою освітою першого рівня за ступенем бакалавра та спеціальністю відповідної галузі знань без вимог до стажу роботи.
До посади „соціальний працівник II категорії” допускаються особи з вищою освітою першого або другого рівня за ступенем бакалавра або магістра та спеціальністю відповідної галузі знань; для бакалавра стаж роботи на посаді соціального працівника не менше ніж 1 рік, для магістра ™ без вимог до стажу роботи.
До посади „соціальний працівник І категорії” допускаються особи з вищою освітою першого або другого рівня за ступенем бакалавра або магістра та спеціальністю відповідної галузі знань; зі стажем роботи на посаді соціального працівника II категорії не менше ніж 2 роки.
До посади „провідний соціальний працівник” допускаються особи з вищою освітою першого або другого рівня за ступенем бакалавра або магістра та спеціальністю відповідної галузі знань; зі стажем роботи на посаді соціального працівника І категорії не менше ніж 2 роки.
Наявність медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду з висновком медичної комісії про придатність до роботи за професією „Соціальний працівник”.
Проходження вступного та первинного інструктажів з охорони праці.

1.8. Документи, що підтверджують професійну та освітню кваліфікацію, її віднесення до рівня Національної рамки кваліфікацій (НРК)

Диплом бакалавра із соціальної роботи, кваліфікація „бакалавр із соціальної роботи, соціальний працівник”, 7 рівень НРК.
Диплом магістра із соціальної роботи, кваліфікація „магістр із соціальної роботи”, 8 рівень НРК.

2. Навчання та професійний розвиток

2.1. Первинна професійна підготовка (назва кваліфікації)

Підготовки на першому рівні вищої освіти для здобуття ступеня бакалавр за спеціальністю галузі знань „соціальна робота” у відповідності до трудових функцій А, Б, В та / або підготовка на другому рівні вищої освіти для здобуття ступеня магістра за спеціальністю галузі знань „соціальна робота” у відповідності до трудових функцій Г, Д, Є, Ж.

2.2. Перепідготовка (назва кваліфікації)

Підготовка на другому рівні вищої освіти для здобуття ступеня магістра за спеціальністю галузі знань „соціальна робота” на основі ступеня бакалавра або магістра, здобутого за іншою спеціальністю.

2.3. Підвищення кваліфікації з присвоєнням нового рівня освіти (назва кваліфікації)

Підвищення кваліфікації шляхом підготовки на другому рівні вищої освіти для здобуття ступеня магістра за спеціальністю галузі знань „соціальна робота” на основі ступеня бакалавра, здобутого за спеціальністю галузі знань „соціальна робота”.

2.4. Підвищення кваліфікації без присвоєння нового рівня освіти (назва кваліфікації)

Підвищення кваліфікації соціальних працівників здійснюється не рідше ніж один раз на 5 років.

2.3. Спеціальне, спеціалізоване навчання (назва кваліфікації)

Спеціальне навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності, протипожежного захисту проводиться один раз на рік.

3. Нормативно-правова база, що регулює відповідну професійну діяльність

Конституція України.
Кодекс законів про працю.
Цивільний кодекс України.
Сімейний кодекс України.
Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17.07.97 № 475/97-ВР.
Конвенція про права дитини, ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 № 789-ХП.
Конвенція про права осіб з інвалідністю, ратифікована Законом України від 16.12.2009 № 1767-VI.
Закон України „Про соціальні послуги”.
Закон України „Про звернення громадян”.
Закон України „Про охорону праці”.
Закон України „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”.
Закон України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.
Закон України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.
Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Закон України „Про освіту”.
Закон України „Про захист персональних даних”.
Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”.
Закон України „Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий І соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”,
Закон України „Про протидію торгівлі людьми”.
Закон України „Про психіатричну допомогу”.
Закон України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”.
Закон України „Про охорону дитинства”.
Закон України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”.
Закон України „Про запобіганню та протидію домашньому насильству”.
Закон України „Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Закон України „Про житловий фонд соціального призначення”.
Закон України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №896 „Про затвердження Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб)”.
Державні стандарти соціальних послуг.
Наказ Міністерства України у справах молоді та спорту від 09.09.2005 №1965 „Про затвердження Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України”.
Інші нормативно-правові акти, що регламентують надання соціальних послуг особам, які опинились в складних життєвих обставинах та потребують соціальних послуг, особам похилого віку, особам з інвалідністю тощо.