1.5. Узагальнена назва професії
Інженер-технолог-протезист.
1.6. Професійна кваліфікація
Інженер-технолог-протезист (7 рівень НРК).
1.7. Назви типових посад
Провідний інженер-технолог-протезист.
Інженер-технолог-протезист I категорії.
Інженер-технолог-протезист II категорії.
Інженер-технолог-протезист.
1.8. Місце професії (посади, професійної назви роботи) в організаційно виробничій структурі підприємства (установи, організації)
Посада інженера-технолога-протезиста постійна. На підприємствах, в
організаціях, установах відповідної сфери діяльності, незалежно від форм
власності.
Підпорядковується керівнику структурного підрозділу та/або керівнику
підприємства, установи, організації.
Інженеру-технологу-протезисту підпорядковуються технологи
ортопедичні, техніки-протезисти-ортезисти, а також він співпрацює з іншими
фахівцями.
1.9. Умови праці
Тривалість робочого часу та відпочинку встановлюється відповідно до
чинного законодавства, колективного договору, правил внутрішнього
трудового розпорядку, графіку роботи.
Відпустки надаються згідно з чинним законодавством, графіками надання
відпусток, колективним договором.
1.10. Умови допуску до роботи за професією
На посаду „Провідний інженер-технолог-протезист”:
вища освіта освітнього ступеня магістр за спеціальністю відповідної галузі
знань;
стаж роботи на посаді „Інженер-технолог-протезист I категорії” – не
менше 2 років.
На посаду „Інженер-технолог-протезист I категорії”:
вища освіта освітнього ступеня магістр за спеціальністю відповідної галузі
знань;
стаж роботи на посаді „Інженер-технолог-протезист II категорії” – не
менше 2 років.
На посаду „Інженер-технолог-протезист ІI категорії”:
вища освіта освітнього ступеня магістр за спеціальністю відповідної галузі
знань;
стаж роботи на посаді „Інженер-технолог-протезист” – не менше 2 років.
На посаду „Інженер-технолог-протезист”:
вища освіта освітнього ступеня магістр за спеціальністю відповідної галузі
знань;
без вимог до стажу роботи.
Наявність інших документів передбачених законодавством.
1.11. Документи, що підтверджують професійну та освітню
кваліфікацію, її віднесення до рівня НРК
Диплом магістра (7 рівень НРК) відповідної галузі знань.
Інший документ, що підтверджує професійну кваліфікацію.
2. Навчання та професійний розвиток
2.1. Первинна професійна підготовка (назва кваліфікації)
Первинна професійна підготовка здійснюється на відповідному рівні вищої
освіти.
2.2. Підвищення кваліфікації без присвоєння нового рівня освіти (назва кваліфікації)
Законодавством передбачене обов’язкове підвищення кваліфікації в межах
вимог до професії не рідше ніж один раз на 5 років.
2.3. Спеціальне, спеціалізоване навчання (назва кваліфікації)
Інструктаж з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності,
протипожежного захисту проводиться один раз на рік.
3. Нормативно-правова база, що регулює відповідну професійну діяльність
Конституція України.
Кодекс законів про працю України.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН „Загальна декларація прав людини”.
Європейська соціальна хартія (переглянута).
Закон України „Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і
Факультативного протоколу до неї”.
Закон України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7
та 11 до Конвенції”.
Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність”.
Закон України „Про наукову і науково-технічну експертизу”.
Закон України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”.
Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в
Україні”.
Закон України „Про соціальні послуги”.
Закон України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в
Україні”.
Закон України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”.
Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”.
Закон України „Про освіту”.
Закон України „Про вищу освіту”.
Закон України „Про охорону праці”.
Закон України „Про захист персональних даних”.
Закон України „Про національну програму сприяння розвитку малого
підприємництва в Україні”.
Указ Президента України від 01.06.2005 № 900/2005 „Про першочергові
заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими
фізичними можливостями”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.1997 № 431 „Про розвиток
вітчизняного виробництва засобів реабілітації інвалідів”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 № 1686 „Про
затвердження Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 757 „Про
затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з
інвалідністю”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 „Про
затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 321 „Про
затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації
(технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з
інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової
компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 518 „Деякі
питання протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності
за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні,
та/або спеціальними виробами для занять спортом окремих категорій громадян,
які втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 „Про
затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України”.
Наказ Міністерства соціальної політики України від 29.03.2017 № 518
„Про затвердження Випуску 80 „Соціальні послуги” Довідника кваліфікаційних
характеристик професій працівників”.
Наказ Міністерства соціальної політики України та Міністерства охорони
здоров’я України від 20.11.2020 № 774/2691 „Про затвердження Переліку
діагнозів відповідно до найменування технічних та інших засобів реабілітації
згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених
проблем охорони здоров’я”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України
18.01.2021 за № 74/35696.