1.1. Професійна кваліфікація

Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху II категорії.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху І категорії.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху повинен володіти компетентностями, які відносяться до трудових функцій А, Б, В.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху II категорії повинен володіти усіма компетентностями, необхідними для виконання трудових функцій, визначених у переліку трудових функцій цього професійного стандарту.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху І категорії повинен володіти усіма компетентностями, необхідними для виконання трудових функцій, визначених у переліку трудових функцій цього професійного стандарту.
Присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій здійснюється за результатами атестації соціальних працівників, інших фахівців, що надають соціальні та реабілітаційні послуги.

1.2. Назви типових посад

Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху II категорії
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху І категорії

1.3. Місце професії (посади, професійної назви роботи) в організаційно-виробничій структурі підприємства (установи, організації)

Робоче місце інструктора-методиста у справах осіб з порушеннями слуху постійне. В організаціях, установах різних сфер діяльності, незалежно від форм власності, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.
Підпорядковується керівнику структурного підрозділу та/або керівнику підприємства, установи, організації, що надає соціальні послуги.

1.4. Умови праці

Тривалість робочого часу та відпочинку встановлюється відповідно до чинного законодавства, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, графіку роботи.
Відпустки надаються згідно з чинним законодавством, графіками надання відпусток, колективним договором.
Робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням.

1.5. Умови допуску до роботи за професією

Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху: вища освіта початкового або першого рівня за ступенем молодшого бакалавра або бакалавра та спеціальністю відповідної галузі знань; для молодшого бакалавра - стаж роботи у сфері надання послуг особам з порушеннями слуху - не менше ніж 1 рік; для бакалавра - без вимог до стажу роботи.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху II категорії: вища освіта першого рівня за ступенем бакалавра та спеціальністю відповідної галузі знань; підвищення кваліфікації; стаж роботи на посаді інструктора-методиста у справах осіб з порушеннями слуху - не менше ніж рік.
Інструктор-методист у справах осіб з порушеннями слуху І категорії: вища освіта першого рівня за ступенем бакалавра та спеціальністю відповідної галузі знань; підвищення кваліфікації; стаж роботи на посаді інструктора-методиста у справах осіб з порушеннями слуху II категорії - не менше ніж рік.
Проходження вступного та первинного інструктажів з охорони праці.

1.6. Документи, що підтверджують професійну та освітню кваліфікацію, її віднесення до рівня Національної рамки кваліфікацій (НРК)

Диплом молодшого бакалавра, 6 рівень НРК.
Диплом бакалавра, 7 рівень НРК.

2. Навчання та професійний розвиток

2.1. Первинна професійна підготовка (назва кваліфікації)

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

2.2. Перепідготовка (назва кваліфікації)

Вища освіта початкового рівня за ступенем молодшого бакалавра за спеціальністю галузі знань „соціальна робота” на основі ступеня молодшого бакалавра, здобутого за іншою спеціальністю.
Вища освіта за ступенем бакалавра за спеціальністю галузі знань „соціальна робота” на основі ступеня молодшого бакалавра, здобутого за іншою спеціальністю.

2.3. Підвищення кваліфікації з присвоєнням нового рівня освіти (назва кваліфікації)

Підвищення кваліфікації з молодшого бакалавра шляхом отримання рівня вищої освіти за ступенем бакалавра відповідної галузі знань.

2.4. Підвищення кваліфікації без присвоєння нового рівня освіти (назва кваліфікації)

Підвищення кваліфікації установлюється, як правило, з періодичністю не рідше ніж один раз на 5 років.

3. Нормативно-правова база, що регулює відповідну професійну діяльність

Конституція України.
Кодекс законів про працю України.
Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР.
Конвенція про права осіб з інвалідністю, ратифікована Законом України від 16.12.2009 №1767-VI.
Закон України „Про соціальні послуги”.
Закон України „Про охорону праці”
Закон України „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю”
Закон України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”.
Закон України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.
Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”
Закон України „Про захист персональних даних”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 185 „Про затвердження критеріїв діяльності надавачів соціальних послуг”.
Наказ Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 № 537 „Про затвердження Переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати”, зареєстрований в Міністерстві юстиції 19.09.2012 за№ 1614/21926.
Наказ Міністерства України у справах молоді та спорту від 09.09.2005 №1965 „Про затвердження Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України”.
Наказ Міністерства соціальної політики України від 29.03.2017 №518 „Про затвердження Випуску 80 „Соціальні послуги” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників”.
Державні стандарти надання соціальних послуг.
Інші нормативно-правові акти, що регламентують надання соціальних послуг особам з інвалідністю тощо.